Виступ академіка П.П.Толочка

на першій сесії новообраної Київської міської ради

2 серпня 1994 року

 

Сьогодні ми зібралися в незвичайній обстановці після того, як всенародно обрали самоврядні органи управління містом. Рівно 500 років тому Грамотою великого князя Литовського Олександра Казимировича Києву було надано Магдебурзьке право. Але самоврядність у Києві розпочалася значно раніше. У 1015 році Ярослав Мудрий заснував «Правду Ярослава» (пізніше «Руська правда»), яка регулювала взаємини у містах, в тому числі і в Києві. І коли митрополит Іларіон писав своє знамените «Слово…», він поставив питання: що мусить бути перше — закон чи благодать, і відповідав: спочатку — закон. Отож, з давніх часів, з ХІ століття, у Києві правив Закон.

У часи Магдебурзького права влада в Києві мала форму магістрату, який складався з двох палат — одну очолював бурмістр, другу — війт. Тільки війт обирався голосування киян, а потім затверджувався верховною владою. Сьогодні ж вперше за всю нашу історію ми обрали і голову, і депутатів Ради, і, здається, не треба нікого затверджувати.

Київський магістрат, а потім Дума постійно знаходилися в конструктивній опозиції до органів верховної влади, зверталися до неї за підтвердженням привілеїв і прав київських міщан. І домагалися свого. Періодично органи верховної влади видавали грамоти, універсали, які підтверджували право Києва на самоврядність. Ми знаємо, що в часи лихоліть верховна влада йшла на те, що знімала з Києва податки на кілька років. Універсали про підтвердження прав і привілеїв міста Києва видавали і гетьмани України.

Я вважаю, — продовжував Петро Толочко, — що сьогодні настав також час, коли ми можемо чекати від верховних органів влади якогось «універсалу», який би визначив чітко статус нашого міста і самоврядність у ньому.

Нагадуючи депутатам історію, академік проводив паралелі, звернув особливу увагу на те, що Київський магістрат, перебуваючи в опозиції до верховної влади, не був деструктивним у своєму складі, що успішно позначалося на його домаганнях від влади. А тому він закликав депутатів забути про те, що вони представляють якісь партії, а представляти інтереси громадян Києва, дбати про їх краще життя. І хоч сьогодні нелегкий час, але Київ зазнавав і більших лих, та завжди виходив з них, відроджувався, і нині — це одне з найбільших і найкрасивіших міст Європи. Депутати повинні бути гідні свого міста і його історії.

(Подається у викладі за текстом, надрукованим у газеті «Хрещатик» № 126 від 5  серпня 1994 року.)

 

 

©Л.Г.Косаківський. Всі права захищені. Передрук матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється лише за наявності посилання. 

Создать бесплатный сайт с uCoz