Уривок із книги Леоніда Косаківського «Десять років потому, або Київське задзеркалля»:

«Спека того літа стояла нестерпна. Плюс до цього вирували і неабиякі політичні пристрасті, піднімаючи градус виборчої кампанії до найвищих позначок — особливо в проміжок між першим і другим турами.

Саме тоді стався скандальний епізод. Штаб Черняка, а він зайняв друге місце і вийшов разом зі мною в наступний тур, запросив мене 30 червня на теледебати.

Я погодився. (У першому турі дебатів не було, за згодою всіх кандидатів кожний мав час — однаковий для всіх — на міському державному телебаченні.) Вибрали незалежну телекомпанію «ТЕТ». Приїхав у студію, привітався з ведучою та моїм опонентом. Бачу, він якийсь напружений. Поцікавилися, в якому порядку будемо виступати. Я не заперечував, аби розпочав Черняк. Але замість відповіді на перше поставлене запитання він раптом робить доволі різку заяву щодо ходу передвиборчої кампанії, сказавши, зокрема, що (цитую): «…не всі в Києві освиніли…» Після цього піднімається і демонстративно залишає студію. Ведуча у шоці. Я залишаюся в ефірі і спокійно відповідаю на запитання. Програма завершується достроково. У студії були журналісти. Одна з них, здається, з Москви, каже: «Поздоровляю, ви — мер!»

Опитування показали, ця ситуація додала мені голосів тих, хто вагався. З великою повагою ставлюся до Володимира Кириловича, зберіг із ним і досі шанобливі стосунки. Кажуть, що таку невдалу лінію поведінки підказав йому хтось із політтехнологів. Це була помилка. Хоча вона суттєво і не вплинула на результати голосування. Напередодні виборів, між іншим, міжнародний центр Социс-Геллап упевнено вказував на мою перевагу в соцопитуваннях; його прогноз практично повністю підтвердився і в абсолютних цифрах.

Я переміг у всіх районах, на 999 виборчих дільницях, що складало 90 % від їх загальної кількості по місту. Десь о другій ночі це вже стало зрозумілим. Приїхали глави районів, члени моєї команди. Підняли по келиху шампанського і роз’їхались по домівках. А рівно о 9-й, як завжди, вже був на роботі і займався щоденними міськими проблемами.

Результати виборів ніхто не оскаржував. Що б не казали, але ці вибори, як і попередні — 1990 року, що хоч і проходили в радянські часи, але відбувались вже в принципово новій суспільно-політичній ситуації, — мали справді демократичний характер, на відміну від усіх наступних, коли все вже вирішували гроші і так звані виборчі технології, на яких демократії з кожним разом ставало все менше, а бруду — усе більше».

©Л.Г.Косаківський. Всі права захищені. Передрук матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється лише за наявності посилання. 

Создать бесплатный сайт с uCoz