ЗАМІСТЬ ВСТУПУ

... СПЕРШУ ПОГРОЖУВАЛИ ЗІРВАТИ МЕРІЮ

 

 

Що було, те було.

Спершу таки, справді, погрожували зірвати мерію.

«… чи відчуваєте Ви себе справжнім господарем у місті, щоб не реагувати на можливі погрози?» — запитав мене відомий тижневик десять років тому.

 

 

(Леонид Косаковский,

мэр Киева, которого невозможно купить:

«Мой пистолет не смазан»

 

Дмитрий ГОРДОН

«Бульвар», № 10, сентябрь 1995 г.

 

Честное слово, приятно общаться с властью, когда она — ИНТЕЛЛИГЕНТНАЯ. Мэр Киева Леонид Косаковский — интеллигентен, обаятелен и умен. А еще, судя по всему, обладает немалым чувством собственного достоинства...)

 

Я на це відповів:

– По-перше, мене дуже важко вивести з себе. Чим би то не було, навіть погрозами. Певна річ, кримінальні структури не задоволені сьогодні тим, що робиться в Києві владою. І, звичайно ж, робляться певні спроби морального або політичного тиску на мера. Розігрувалися навіть цілі сценарії, були дзвінки, була інформація. Але в принципі у мене охорони як не було, так і немає — я від неї відмовився. Правда, коли вольовим рішенням ми закрили «Патент», чим викликали в певних колах різке несприйняття, колеги наполягли, щоб хоч один охоронець у мене в приймальні сидів. Я не можу сказати, поклавши руку на серце, що сьогодні офіційна влада — справжній господар у місті. Є й інші, скажімо так, «диригенти». Але ситуація у нас під контролем і ніколи в гірший бік не зміниться.

Ще із запитань щотижневика і моїх відповідей:

«Багато чого в нашому місті залежить особисто від вас, тому виникає питання: чи не намагалися вас як мера купити, а якщо так — то за скільки?

– Відразу скажу: не намагалися. Здається, уже усім відомо: Косаківський не продається і хабарів не бере. І знаєте (сміється), мабуть, тому ніхто нічого навіть не пропонує.

– Цікаво, коли Ви переживали більше: коли повідомили, що буде зірвана мерія, чи коли Ви прочитали в одній з газет, що простіше зірвати одного Косаківського?

– Хочете, як на духу? Я на такі пропозиції не реагую. Це патологія, клінічний випадок, остання ступінь цинізму. А якщо прямо відповісти на запитання, то, звичайно ж, перш за все, хвилювала доля людей, що знаходились у приміщенні.

– Останнє запитання. Наскільки я знаю, меру належить мати пістолет. Чи є він у Вас і чи здатні Ви на випадок необхідної самооборони вистрелити з нього в людину?

– Що ж, пістолет мені й справді встановлено, і він у мене є — після Салія передали. Я поклав його в сейф і більше до нього не доторкувався. Кажуть, пістолет треба змащувати, але й часу на це немає, і бажання. У мене є інша зброя. Чи треба відповідати тепер, що ніколи в людину не вистрелю…»

 

©Л.Г.Косаківський. Всі права захищені. Передрук матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється лише за наявності посилання. 

Создать бесплатный сайт с uCoz